І будуть люди

І будуть люди
0/10 (0)
О чём книга

Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.

Aa
Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
Ширина текста
Уже
Шире

Добився, що всі поховались, як миші, — лютував уже наодинці.

Врешті щось надумався, враз одійшов. Пирснув, покликав рудого пожежника:

— Панченко!

— Я! — обізвався той із-за стайні.

— Іди сюди, чого заховався.

Довго щось йому розтлумачував, і на шельмуватому обличчі рудого розквітав усміх. Ну й ну! Оце так придумав товариш начальник!

— Зробиш?

— Зроблю! Як не зробити!

— Тільки дивись, щоб усе шито-крито. Узнають — не одкрутимось од в’язниці!

Зібрав пожежників, розказав, як і що кожному робити.

— Зробимо, хлопці,— будемо з кіньми, — закінчив Світличний — А не зробимо — довіку на оцих смертниках повзатимемо!

Серед ночі забемкав сполохано дзвін. Поплив понад сонним містечком, докотився аж до будинку голови.

Нарешті!

Федько, що й досі очей не зімкнув, схопився: куртку на плечі та на половину господаря.

— Миколо Пилиповичу, тривога!

Могутнє хропіння урвалося, кругла голова підвелася од подушки.

— Що?.. Га?..

— Горимо, Миколо Пилиповичу! — закричав Федько, і наче на ствердження його слів у хаті застрибав, заметався по підлозі і стінах кривавий відблиск.

Миколу Пилиповича як вітром здуло із постелі. Скакав на одній нозі, матюкався, бо друга ніяк не пролазила в холошу, хоч цупив її, аж матерія тріщала, поки Федько застеріг:

— Та то ж ви сорочку вхопили!

— Ач-чорт!..

Пожбурив сорочку, хапав усе, що під руки підвернеться, — шукав штани, які кудись поділися. Гримав на дружину:

— Чого ревеш?! Одягайся!

І вже на Світличного:

— Біжи! Гаси!..

Федько вийшов із хати, став на порозі. Ясно і весело горів невеликий сарайчик, що примостився в глибині двору. Чутно було, як тріщала солома та від каланчі долітав невпинний тривожний дзвін: бем, бем, бем! У сусідніх дворах уже грюкали двері, долітали стривожені голоси, загавкали перші собаки.

З відром у руках вискочив Микола Пилипович. За ним із вузлом на плечах — дружина. Повів безтямними очима на Федора, запитав:

— Що горить?

Федько поступився, аби краще було видно, і в очах Миколи Пилиповича застрибали вогняні зайчики.

— Чого ж ти, іроде, стоїш?! — напустився він на Світличного. — Біжи за відром!

Скочив із ганку, швидко побіг до сарайчика, проливаючи воду, хлюпонув щосили з відра. У відповідь вогнище бухнуло іскрами, обсипало його з ніг до голови, і Микола Пилипович застрибав, матюкаючись та витрушуючи щось з-під сорочки.

Світличний виніс із сіней ще одне відро, непоспіхом пішов до колодязя.

— Все одно не поможе, — сказав він голові, що засапаним паровозом припер по воду. — Це що чайною ложкою в печі гасити… Щастя наше, що сарай не біля хати та вітру нема, а то враз загорілося б…

Микола Пилипович пожбурив відро, люто закричав на Федька:

— Пожежник, так твою перетак! Де твоя команда?

— А ви що, не чуєте? — кивнув Федько в бік безперервного дзвону.

Подборки для вас

Похожие книги

Чужая луна

Чужая луна

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
Клиника одиночества

Клиника одиночества

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
К востоку от Эдема

К востоку от Эдема

Серьезное чтение, Классическая литература, Классическая проза
Другая семья

Другая семья

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
9 месяцев до второй встречи

9 месяцев до второй встречи

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
Липовая жена

Липовая жена

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература

Оставить отзыв

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив