І будуть люди

— Так ми ж іще позавчорашньої «Правды» не одержували!

— Я теж учора цієї «Правды» не мав, а мені вже подзвонили із округу… «Гінзбург?.. Читав статтю товариша Сталіна?.. Так от, одержиш „Правду“ — прочитай негайно! І зверни особливу увагу на ті місця, де товариш Сталін говорить, що в колгоспи масово пішов середняк… Що цілими селами, волостями, районами ідуть до колгоспу селяни… Як там у тебе середняк, товаришу Гінзбург?.. Не йде?.. Вагається?.. Погано, погано… Читай статтю… Читай і намотуй на вуса, щоб не було потім пізно!..» Я після тієї розмови ніч не спав, чекав на газету. Ось вона, «Правда», ось і стаття…

Гінзбург розгортає газету, і Ганжа бачить великий, на всю шпальту, заголовок: «Год великого перелома. К XII годовщине Октября». Вся стаття попідкреслювана, помережена червоним олівцем. Особливо багато поміток у третьому розділі, що стосується сільського господарства.

— Прочитай отут.

Ганжа підсуває газету, повільно, намагаючись вникнути в кожне слово, читає:

«В чем состоит новое в нынешнем колхозном движении? Новое и решающее в нынешнем колхозном движении состоит в том, что в колхозы идут крестьяне не отдельными группами, как это имело место раньше, а целыми селами, волостями, районами, даже округами.

А что это значит? Это значит, что в колхозы пошел середняк. В этом основа того коренного перелома в развитии сельского хозяйства, который составляет важнейшее достижение Советской власти за истекший год».

— Гм… цікаво…

— Що тебе зацікавило?

— Що ж це: інший там середняк, ніж у нас?

— Не знаю… Нічого не знаю… Я про інше думаю, — стурбовано продовжував Гінзбург. — Раз селянин-середняк у тих районах масово пішов у колгосп, значить, була тому поважна причина. А ми її прогавили…

— Може, що й так, — неохоче погодився Ганжа.

— Ну, гаразд, про статтю поговоримо потім. Сам прочитай, комуністів ознайом, актив, а тоді й зберемося… Ти мені розкажи краще, як справи у ТОЗі.

— Та начебто і непогано, — хвалиться обережно Ганжа. — Зіп’ялись уже на ноги.

— Скільки членів? — перебива нетерпляче Гінзбург: страх не любить загальних фраз.

— Оце перед святами тридцять четвертого прийняли.

— Коней?

— Двадцять шість.

— Волів?

— Три пари… Домовились на весну всю тяглову силу докупи звести на тозівський двір.

— Це добре. А як із реманентом?

— Реманент уже завезли. За зиму полагодимо, щоб весною не морочитись. А то як раніше було? Ще встигнемо, ще не горить… А сонце припече — до кузні не протовпишся. Спасибі Петрові — не лишив кузні, поки ковалика не підучив.