І будуть люди

І будуть люди
0/10 (0)
О чём книга

Дія багатопланового роману Анатолія Дімарова «І будуть люди» відбувається на Полтавщині в перше десятиріччя Радянської влади на Україні. Відтворюючи драматичні життєві події того часу, автор розповідає про складну долю колишнього наймита Василя Ганжі, який став у роки революції більшовиком, керівником сільської бідноти, про його помічника — комсомольського ватажка Володимира Твердохліба, сім'ю бідного сільського священика Світличного та інших героїв твору.

Aa
Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
Ширина текста
Уже
Шире

Орали якось у полі: молодий хазяїн за плугом, Палажка поганяла волів. До обіду набила ноги, наморилася — стерня так і пливла перед очима, гойдалася під ногами, немов колиска. Посідали під возом обідати. Хазяїн розв’язав торбу, дістав півхлібини, шмат сала. Відірвав скибку, простягнув наймичці:

— На!

Сала ж не дав: уминав сам, аж приплямкував."

"Палажка ковтала зачерствілий хліб, намагалася не дивитися на сало.

Ось хазяїн глипнув на дорогу, побачив людей, наказав:

— Як будуть питати, чого без сала, скажи, що не їси.

— Хліб та сіль, Хвилимоне! — підійшли до воза дядьки.

— Дякую.

— А чого це твоя наймичка хліб один їсть?

Палажка опустила голову, перестала жувати.

— Та ото ж таке дурне, що не їсть! Давав, а воно не бере! Видать, що в них зроду-віку сало не їли…

— Еге, отакечки і сказав, — стверджує Данилівна. — Зроду-віку не їла… А де б же я його, чоловіче добрий, їла, коли по чужих людях змалку росла?..

Набачилася Палажка у наймах всього. Була і бита не раз, і голодна, дошкуляв їй і холод. Та найбільше дісталося їй уже в інших хазяїнів, що виїжджали щороку на плавні: жати на продаж очерет.

В Палазі тіло — своє, а одежина — хазяйська. То хазяйка й наказує:

— Підтикай, Палажко, сорочку повище, а то за один раз подереш… Підтикай, підтикай, дивитись тут нікому!.. Та гляди серпа не загуби!.. Ну, з богом!..

І лізе Палажка в болото, в густі очеретяні хащі, задираючи повище сорочку, щоб, не дай боже, не подерти об гострі, як бритва, зрізані вже очеретини, об зазубрені, наче у пилки, листки осоки. Вилазить потім з болота вся у крові, так наче від стегна до п’ят шкіру із неї іздерли. Зате сорочка цілісінька — ніде ані дірочки.

— Нічого, до весілля загоїться! — втішає Палажку хазяйка.

В шістнадцять років вона вийшла заміж. І хоч батько Миколин плакався, підпивши на весіллі («Я ж думав, що в мій двір кіньми в’їдуть, а воно пішки прийшло!»), хоч і запитували єхидно Миколину матір сусідки, чи багатий посаг узяли за молодою, однак Палажка не каялась у тому, що в перший же вечір, коли Микола провів її із вулиці, поцілував та запитав: «Підеш?» — вона не маніжилась, не набивала собі ціни, а відразу ж сказала: «Піду».

Не каявся і Микола. Бо нащо уже він був лютий до праці, але ніколи не доводилося підганяти молоду свою жіночку, а скоріше притримувати, щоб дурне не підірвалося.

— Цьому Миколі сам чорт дитину колише! — гомоніли поміж собою дядьки. — За таку жінку ще доплачувать треба, не те що посаг вимагати!

А молодиці казали, що в Палажки легка рука: ото уже як вродилось із легкою рукою, то й із попелу пасок напече!

На чийому боці була правда, невідомо, тільки й справді у Миколи та Палажки кури неслися, немов хотіли догодити хазяйці, корова давала найбільше у всьому селі молока, та такого, що ложку постав — не впаде.

Подборки для вас

Похожие книги

Чужая луна

Чужая луна

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
Клиника одиночества

Клиника одиночества

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
К востоку от Эдема

К востоку от Эдема

Серьезное чтение, Классическая литература, Классическая проза
Другая семья

Другая семья

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
9 месяцев до второй встречи

9 месяцев до второй встречи

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература
Липовая жена

Липовая жена

Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература

Оставить отзыв

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив